Искусственная принцесса

Предлагаем вашему вниманию роман Рональда Фирбенка "Искусственная принцесса".
Автор Рональд Фирбенк
Издательства Митин Журнал , KOLONNA Publications
Перевод Виктор Куперман
Серия Creme de la Creme
Язык русский
Год 2004
ISBN 5-98144-023-6
Тираж 1000
Переплёт Твердый переплет
Количество страниц 208
Код товара 9785981440229
157
Магазин »
Нет в наличии
с 10 ноября 2018
История цены:
Средний отзыв:
3.6
Искусственная принцесса
3 5

Сказати, що Фірбенк – дивний письменник, це не сказати нічого. З «Фирбенкианы» дещо проясняється й особистість автора і його творчі методи. Його друзі-товариші (серед них є, зокрема, й Олдос Хакслі) діляться спогадами про те, якою чудернацькою і нервовою людиною був Фірбенк, наскільки хворобливою соромо'язливістю відрізнявся. Так, одного разу він мав передати рукопис художнику для ілюстрацій, але вже перед входом до будинку втратив мужність і закинув рукопис через вікно. Фрази, що спадали на думку, Фірбенк записував на довгих смугах паперу, з яких потім і складав свої романи.

Відстежити сюжет у них, прямо скажемо, важкувато. Так, у романі «О причудах кардинала Пирелли» одна герцогіня змінює іншу, обімінюючися фразами, націленими у космос, ніби вони не чують одна одну (фірмовий стиль Фірбенка: його герої ніколи не реагують на фразу співрозмовника), кардинал хрестить і відспівує їхніх песиків, чому, здається, не дуже радий папський престол, економка кардинала виявляється шпигункою, а все це завершується несподіваним спалахом пристрасті у кардинала до молоденького слуги, що має для Піреллі сумні наслідки – побігавши голяка по церкві за хлопчиком, він віддає богу душу.

З не менш ломаного сюжету «Искусственной принцессы» можна зрозуміти теж небагато. Отже, у неназваному «тридевятом царстве, тридесятом государстве» принцеса відсилає довірену баронесу з листом до якогось Святого, в якого принцеса чи то заочно закохалася, чи збирається закохатися – принаймні в очі вона його вперше побачить наприкінці роману. Баронеса у відповідності до інструкцій пересаджується з одного омнібуса на інший (всі омнібуси пофарбовано у кольори з химерним назвами). Дорогою вона зустрічає барона (але чи свого чоловіка – незрозуміло), вирішує відволіктися і передає листа із слугою, повертається до палацу, де розпочався бал, дізнається, що лист так і не було доставлено адресату. Між тим, на балу з'являється Святий. Баронеса якось одночасно і переживає, що так погано справилася із завданням, і спокійно готується до покарання і вигнання. А закінчується все це тим, що десь здалеку кричить півень «ку-ка-ре-ку». Ось і розумій, як знаєш.

За вичурністю мови все це часом нагадує «Гепарда» Лампедузи. Правда, там, де Лампедуза до нудоти серйозний в описах одягу, страв і предметів аристократичного побуту, Фірбенк виглядає, як людина, яку лихоманить і він просто не може зупинитися, нанизуючи один опис на інший. Часом щось спільне можна знайти з інтелектуальними пишнотами Давенпорта (теж, до речі, навіженого і відважного гомосексуаліста). Але логічніше, напевно, Фірбенка порівняти з Віаном, якщо віанівських героїв одягнути у розшитий золотом крінолін і парчу, дати їм корони і страусини віяли і всіх загнати на королівський бал.

Искусственная принцесса
2 5

Можно откровенно и прямо сказать: Рональд Фирбенк – бездарный писатель. Относящийся к английской аристократии, чем-то похожий на Эрика Стенбока, он бы нашёл лучшее место в рассказах Вудди Аллена, нежели на чей-то книжной полке. Обычное описание эксцентричности английского дворянства - Фирбенк жил в комнате, полной цветов, прятался под стол при виде гостей или совершал те или иные эксцентричные поступки, – не более чем комичный идиот. Может быть, слишком чувственный, слишком изнеженно-гомосексуальный, слишком маниакальный по отношению к вещам – но все равно комичный идиот. Для большего понимания моей мысли привожу цитату из великолепного рассказа Вудди Аллена «Ирландский гений», словно бы описывающего нашего декадента. Впрочем, это же касается и Стенбока, жившего с куклой.

«Майкл Шонесси, писатель и мистик; оккультист, который уверял О'Шона, что тем, кто собирает макулатуру, обеспечена загробная жизнь. Шонесси верил также, что луна способна управлять душевными порывами и что если пойти в парикмахерскую во время лунного затмения, то преждевременной импотенции не избежать. О'Шон был очень привязан к Шонесси и всю жизнь прилежно занимался оккультизмом, однако осуществить свою давнюю мечту – проникнуть в помещение через замочную скважину – ему так и не удалось».