Искусственная принцесса

Предлагаем вашему вниманию роман Рональда Фирбенка "Искусственная принцесса".
Автор Рональд Фирбенк
Перевод Виктор Куперман
Издательства Митин Журнал, KOLONNA Publications
Серия Creme de la Creme
Язык русский
Год выпуска 2004
ISBN 5-98144-023-6
Тираж 1000
Переплёт Твердый переплет
Количество страниц 208
Код товара 9785981440229
Тип издания Отдельное издание
183
Купить »
История изменения цены:
Средний отзыв:
3.6
Искусственная принцесса
/ Ozon.ru
3 5

Сказати, що Фірбенк – дивний письменник, це не сказати нічого. З «Фирбенкианы» дещо проясняється й особистість автора і його творчі методи. Його друзі-товариші (серед них є, зокрема, й Олдос Хакслі) діляться спогадами про те, якою чудернацькою і нервовою людиною був Фірбенк, наскільки хворобливою соромо'язливістю відрізнявся. Так, одного разу він мав передати рукопис художнику для ілюстрацій, але вже перед входом до будинку втратив мужність і закинув рукопис через вікно. Фрази, що спадали на думку, Фірбенк записував на довгих смугах паперу, з яких потім і складав свої романи.

Відстежити сюжет у них, прямо скажемо, важкувато. Так, у романі «О причудах кардинала Пирелли» одна герцогіня змінює іншу, обімінюючися фразами, націленими у космос, ніби вони не чують одна одну (фірмовий стиль Фірбенка: його герої ніколи не реагують на фразу співрозмовника), кардинал хрестить і відспівує їхніх песиків, чому, здається, не дуже радий папський престол, економка кардинала виявляється шпигункою, а все це завершується несподіваним спалахом пристрасті у кардинала до молоденького слуги, що має для Піреллі сумні наслідки – побігавши голяка по церкві за хлопчиком, він віддає богу душу.

З не менш ломаного сюжету «Искусственной принцессы» можна зрозуміти теж небагато. Отже, у неназваному «тридевятом царстве, тридесятом государстве» принцеса відсилає довірену баронесу з листом до якогось Святого, в якого принцеса чи то заочно закохалася, чи збирається закохатися – принаймні в очі вона його вперше побачить наприкінці роману. Баронеса у відповідності до інструкцій пересаджується з одного омнібуса на інший (всі омнібуси пофарбовано у кольори з химерним назвами). Дорогою вона зустрічає барона (але чи свого чоловіка – незрозуміло), вирішує відволіктися і передає листа із слугою, повертається до палацу, де розпочався бал, дізнається, що лист так і не було доставлено адресату. Між тим, на балу з'являється Святий. Баронеса якось одночасно і переживає, що так погано справилася із завданням, і спокійно готується до покарання і вигнання. А закінчується все це тим, що десь здалеку кричить півень «ку-ка-ре-ку». Ось і розумій, як знаєш.

За вичурністю мови все це часом нагадує «Гепарда» Лампедузи. Правда, там, де Лампедуза до нудоти серйозний в описах одягу, страв і предметів аристократичного побуту, Фірбенк виглядає, як людина, яку лихоманить і він просто не може зупинитися, нанизуючи один опис на інший. Часом щось спільне можна знайти з інтелектуальними пишнотами Давенпорта (теж, до речі, навіженого і відважного гомосексуаліста). Але логічніше, напевно, Фірбенка порівняти з Віаном, якщо віанівських героїв одягнути у розшитий золотом крінолін і парчу, дати їм корони і страусини віяли і всіх загнати на королівський бал.

Искусственная принцесса
/ Ozon.ru
2 5

Можно откровенно и прямо сказать: Рональд Фирбенк – бездарный писатель. Относящийся к английской аристократии, чем-то похожий на Эрика Стенбока, он бы нашёл лучшее место в рассказах Вудди Аллена, нежели на чей-то книжной полке. Обычное описание эксцентричности английского дворянства - Фирбенк жил в комнате, полной цветов, прятался под стол при виде гостей или совершал те или иные эксцентричные поступки, – не более чем комичный идиот. Может быть, слишком чувственный, слишком изнеженно-гомосексуальный, слишком маниакальный по отношению к вещам – но все равно комичный идиот. Для большего понимания моей мысли привожу цитату из великолепного рассказа Вудди Аллена «Ирландский гений», словно бы описывающего нашего декадента. Впрочем, это же касается и Стенбока, жившего с куклой.

«Майкл Шонесси, писатель и мистик; оккультист, который уверял О'Шона, что тем, кто собирает макулатуру, обеспечена загробная жизнь. Шонесси верил также, что луна способна управлять душевными порывами и что если пойти в парикмахерскую во время лунного затмения, то преждевременной импотенции не избежать. О'Шон был очень привязан к Шонесси и всю жизнь прилежно занимался оккультизмом, однако осуществить свою давнюю мечту – проникнуть в помещение через замочную скважину – ему так и не удалось».